Функції та рівні управління матеріальними ресурсами
Сучасна наука розглядає управління матеріальними ресурсами як процес, що передбачає комплекс взаємопов’язаних дій, які реалізуються через відповідні функції менеджменту. При цьому розуміння окремих функцій управління матеріальними ресурсами є неоднозначним, оскільки різні науковці визначають їх склад по-різному. Проте основні функції виділяються у три окремих групи:
Планування – визначення потреби в матеріальних ресурсах.
Організація – технічне та інформаційне забезпечення процесу постачання, зберігання та використання матеріальних ресурсів.
Регулювання та контроль – моніторинг повноти та своєчасності надходження матеріальних ресурсів, ефективності їх зберігання та використання.
Зазначені функції мають тісний взаємозв’язок під час реалізації процесу управління матеріальними ресурсами. Так, недосконале планування чи організація процесу не тільки ускладнює процес регулювання чи контролю, а й має негативний вплив на якість виробничого процесу та економічні результати діяльності підприємства.
Аналіз змісту термінів «управління» та «матеріальні ресурси», дозволяє сформулювати визначення управління матеріальними ресурсами підприємства, яке полягає у цілеспрямованому впливі на предмети праці (сировину, матеріали та ін.), що можуть бути використані для виготовлення продуктів (виконання певних робіт, або надання послуг), який здійснюється задля досягнення запланованої мети. Реалізація управління матеріальними ресурсами здійснюється на трьох рівнях (рис. 1).
Система управління матеріальними ресурсами на підприємстві
Систему управління матеріальними ресурсами підприємства можна розглядати як сукупність взаємопов’язаних елементів, що забезпечують створення раціональної структури та обсягу ресурсів (відповідно до потреб підприємства), їх своєчасне надходження і раціональне використання, а також прискорення їх обігу. Об’єктом управління даної системи є матеріальні ресурси підприємства, а суб’єктом виступає власник та відповідні уповноважені керівники підприємства та окремих структурних підрозділів.
Вплив об’єкта управління на суб’єкт (матеріальні ресурси) здійснюється шляхом прийняття і реалізації відповідних управлінських рішень. Основою зазначених рішень є інформаційне забезпечення та необхідні методи і інструменти управління.
Основні елементи системи управління матеріальними ресурсами підприємства на ведено на рис. 2.
Основні функції системи управління
Ключовою функцією системи управління, яка є основою ефективного використання матеріальних ресурсів підприємства є планування. Планування потреби в матеріальних ресурсах має забезпечувати гарантовану наявність необхідних матеріальних ресурсів, які можуть знадобитися в будь-який момент часу в рамках терміну планування. Також, планування забезпечує процес своєчасної закупівлі сировини і матеріалів або їх внутрішнє виробництво. Процес планування передбачає постійний моніторинг поточних запасів і формування замовлень на закупівлю і виробництво.
Важливість цієї функції полягає ще і в тому, що раціональне планування дозволяє підприємству уникнути непотрібних витрат. Процес планування матеріальних ресурсів передбачає пошук резервів для скорочення витрат. Чим ефективніше використовується сировина, матеріали та інші ресурси, тим менше їх використовується для виготовлення певного обсягу продукції, тим самим забезпечується можливість збільшення обсягів виробництва [1].
Організація та задоволення потреби підприємства у матеріальних ресурсах передбачає використання двох шляхів: екстенсивного і інтенсивного. Екстенсивний шлях передбачає збільшення обсягу поставок і виробництва власних матеріальних ресурсів і обумовлює утворення додаткових витрат. В зв’язку з цим, забезпечення зростаючих потреб підприємства у матеріальних ресурсах необхідно здійснювати за рахунок більш раціонального їх використання у виробничому циклі, тобто інтенсивним шляхом. Інтенсивний шлях передбачає використання прогресивних норм витрат матеріалів, використання безвідходних технологій, утилізацію відходів і т. ін. [2].
У виробничому процесі важливе значення має своєчасність постачання всіх необхідних матеріалів і комплектуючих. При цьому слід враховувати те, що створення та зберігання запасів матеріальних ресурсів пов’язане з великими витратами (річна сума цих витрат, за деякими оцінками може становити до 25% вартості самих запасів). В зв’язку з цим дуже важливо визначати оптимальну величину цих витрат, яка змогла забезпечити ефективне функціонування виробництва при мінімальних витратах на його ресурсне забезпечення. Витрати на зберігання запасів матеріальних ресурсів залежать від величини виробничого запасу, вартості утримання складських приміщень, втрат через псування та інших.
Для ефективної організації процесу постачання матеріальних ресурсів зарубіжними фахівцями розроблені і використовуються на практиці ряд систем [3]:
МRP (Materials Requirements Planing) – основною метою цієї системи вважається мінімізація витрат, які пов’язані з запасами на складі. Застосування даної системи дозволяє оптимізувати план постачання матеріалів і комплектуючих, тим самим знизивши витрати на виробництво;
KANBAN – система, що дозволяє оптимізувати ланцюжок планування виробничих потужностей, починаючи від прогнозу попиту, планування виробничих завдань і розподілу цих завдань за виробничими потужностями з оптимізацією їх завантаження;
ОPT (Optimized Production Technologies) – це система вдосконалення виробництва, яка використовується для зменшення вузьких місць, збільшення пропускної здатності, зменшення запасів і, отже, скорочення загальних витрат на виробництва;
DRP (Distribution Requirements Planing) – система спрямована на підвищення ефективності доставки ресурсів шляхом визначення того, які товари, в яких кількостях та в якому місці потрібні для задоволення очікуваної потреби. Її мета – мінімізувати дефіцит та зменшити витрати на замовлення, перевезення та зберігання ресурсів.
Перелічені системи мають єдину мету, а також свої особливості і недоліки та мають реалізовуватись з урахуванням масштабів і специфіки діяльності підприємства.
Контроль як функція системи управління також виступає одним з можливих джерел підвищення ефективності використання матеріальних ресурсів. Внутрішній контроль відіграє важливу роль у побудові механізму господарювання заснованого на принципах економії, які полягають в прагненні до скорочення непродуктивних і нераціональних витрат, постійному пошуку більш ефективних управлінських рішень, виявленні внутрішніх резервів для зниження виробничих витрат. Впровадження цих принципів у практику господарської діяльності сприяє розвитку всіх видів внутрішнього контролю на підприємстві.
Контроль за використанням матеріальних ресурсів має здійснюватися з дотриманням наступних принципів [4]:
1) здійснюється постачання лише тих матеріалів, що використовуються у виробництві на даному підприємстві;
2) обсяг запасів кожного виду матеріалів і сировини визначається на рівні середнього виробничого запасу (поточна потреба + підготовчий запас + гарантійний запас);
3) зберігання запасів здійснюється з використанням сучасних ресурсозберігаючих технологій;
4) здійснюється повний і достовірний облік ресурсів;
5) встановлено єдиний для підприємства принцип відпуску матеріалів і сировини на виробничі потреби (метод середньозважених цін, LIFO, FIFO).
Таким чином, виходячи зі змісту функцій управління можна зробити висновок про те, що основним завданням системи управління матеріальними ресурсами є своєчасне забезпечення виробничого циклу необхідними ресурсами з мінімальними витратами.
Серед інших ключових завдань системи необхідно виділити наступні:
- розрахунок потреби та норм витрат ресурсів
- формування плану постачання ресурсів;
- пошук каналів постачання та вибір постачальників;
- організація постачання та контроль виконання відповідних договорів щодо своєчасності поставок та якості ресурсів;
- забезпечення зберігання ресурсів;
- нормування витрат матеріальних ресурсів;
- аналіз та контроль ефективності використання ресурсів;
- моніторинг точності норм матеріалів;
- інформаційно-документальне забезпечення процесу управління.
Організація та набір методів системи управління матеріальними ресурсами підприємства залежать від обраного підходу до управління. Сучасна теорія та практика управління виділяє наступні підходи до управління матеріальними ресурсами: цільовий, системний, маркетинговий, структурний, функціональний і логістичний. Незважаючи на різноманіття підходів, усі вони спрямовані на забезпечення ефективного і раціонального використання матеріальних ресурсів.
Рівень ефективності використання матеріальних ресурсів являє собою якісну характеристику їх виробничого використання на відповідному раціональному рівні. Процес раціонального використання, в свою чергу, передбачає безперервне вдосконалення їх споживання, що пов’язане із технологічним розвитком виробництва. Окрім цього, раціональне використання спрямоване на досягнення економії ресурсів, що забезпечується зростанням рівня їх корисного використання і проявляється скороченням питомих витрат ресурсів в розрахунку на одиницю виробленого продукту за умови збереження, або підвищення його якості та споживчих властивостей.
Оцінка рівня ефективності використання матеріальних ресурсів передбачає застосування відповідних аналітичних показників з переліком яких Ви можете ознайомитись натиснувши ТУТ.
Список використаних джерел
[1] Капінос Г.І., Бабій І. В. Операційний менеджмент. Київ : «Центр учбової літератури», 2013. 352 с.
[2] Говорушко Т. А., Климаш Н. І. Управління ефективністю діяльності підприємств на основі вартісно-орієнтованого підходу: монографія. Київ : Логос, 2015. 204 с.
[3] Пономаренко В. С. Логістичний менеджмент. Харків : ВД «ІНЖЕК», 2015. 440 с.
[4] Турило А. М. Управління витратами підприємства. Київ : ЦНЛ, 2014. 120с.