Визначення матеріальних ресурсів
Забезпечення діяльності та розвитку підприємства передбачає постійне залучення та використання різноманітних ресурсів, в тому числі матеріальних, які являють собою предметну основу його функціонування. Конкурентоспроможність та економічна стійкість господарюючих суб’єктів в сучасних ринкових умовах безпосередньо пов’язана з ефективністю використання ресурсів. У перекладі з французької «ressource» означає «допоміжний засіб», інакше кажучи умова, що дозволяє досягнути бажаного результату шляхом певних перетворень. Також у різних джерелах цей термін пов’язується з такими поняттями, як: речовина, сировина, матерія, інформація, субстанція, природні багатства (природні ресурси), праця, капітал.
В складі сукупності ресурсів підприємства особливе місце належить матеріальним ресурсам, оскільки доведено, що ефективність результатів діяльності підприємства не в останню чергу залежить від ефективності використання матеріальних ресурсів, які часто займають найбільшу частку в собівартості готової продукції. Відповідно, правильна організація управління ними виступає запорукою підвищення ефективності виробничої діяльності.
Проведений аналіз наукових публікацій присвячених дослідженню питань визначення поняття «матеріальні ресурси», дозволяє зробити висновок про багатогранність цієї категорії та, як наслідок, різноманітні підходи до її тлумачення.
Так, наприклад, М. Сивак під матеріальними ресурсами розуміє предмети праці (основні та допоміжні матеріали, сировина, паливо, напівфабрикати, незавершене виробництво та відходи виробництва, а також запасні частини для ремонту обладнання, тара і тарні матеріали. Р. Кіндрат підкреслює значення оборотності матеріальних ресурсів: «Матеріальні ресурси – це частина оборотних фондів, які іменують виробничими запасами».
Інша група вчених включає до складу матеріальних ресурсів усі активи підприємства, що мають матеріальну форму, у тому числі, основні засоби. Так, Б. Гаврилішин трактує їх наступним чином: «Матеріальні ресурси – це оборотні та основні засоби виробництва, що використовуються у під час виробничого процесу і є матеріальною основою підприємства або галузі». С. Мочерний наводять схоже за змістом визначення і включає до складу матеріальних ресурсів основні та оборотні засоби, що використовуються (або можуть бути використані) під час виробничого процесу та утворюють його матеріально-речову базу.
Враховуючи наявність різних поглядів відносно тлумачення терміну «матеріальні ресурси», і зважаючи на те, що під час аналізу ефективності використання матеріальних ресурсів беруться до уваги саме оборотні активи (предмети праці), під матеріальними ресурсами слід розглядати сукупність предметів праці, які використовуються у виробничому циклі та у повному обсязі переносять свою вартість на вироблену продукцію.
Таким чином, матеріальні ресурси – це економічні ресурси в матеріальній формі у вигляді предметів праці, які можуть бути застосовані для виготовлення продуктів, виконання певних робіт, або надання послуг.
Матеріальні ресурси разом із засобами робочої сили забезпечують весь процес виробництва, і можуть бути використані лише одноразово. Забезпечення матеріальними ресурсами є невід’ємною умовою виробничого процесу. Проходячи всі етапи виробничого циклу, матеріальні ресурси знаходять готового продукту з усіма його специфічними характеристиками. Вироблений продукт повністю включає всю собівартість використаних матеріалів. Матеріальні ресурси, які знаходяться в складі виробничих запасів підприємства, можуть зберігатися на складах підприємства, а також переміщатися по маршрутах між ними, або ж знаходиться на складах торгових або посередницьких організацій. При цьому, виробничі запаси завжди розглядаються в якості матеріальної основи оборотного капіталу. Виробничий процес передбачає різні варіанти використання матеріальних ресурсів, наприклад, певна частина ресурсів споживаються в повному обсязі (сировина, комплектуючі, матеріали, напівфабрикати й т. п.), а інша лише змінює свою форму (мастильні матеріали, фарби, лаки і т. п.) [1].
Класифікація матеріальних ресурсів
Для забезпечення комплексного обліку, а також цільового призначення матеріальних ресурсів у виробничому процесі здійснюється їх класифікація. Сучасна економічна література пропонує різноманітні підходи до визначення класифікаційних ознак. При цьому, наявні класифікації враховують переважно значення (функцію) і місце матеріальних ресурсів у виробничому процесі.
За функціональною ознакою (формою участі у виробництві) матеріальні поділяють на предмети праці, які споживаються в виробничому процесі, такі як сировина, основні та допоміжні матеріали, енергія і паливо, покупні комплектуючі та напівфабрикати. Розподіл за даною ознакою має принципове значення для організації управління. Види матеріальних ресурсів підприємства за формою наведено на рис. 1.
Оскільки розподіл за даною ознакою має принципове значення для організації управління розглянемо кожен із зазначених елементів детальніше.
Сировина і матеріали є матеріальною основою виробленого продукту. Сировина – це предмети праці, виробництво або видобуток яких передбачає витрати людської праці, які у виробничому циклі змінюють свою початкову форму, набуваючи нових якісних характеристик. Промислова сировина виробляється або добувається в промисловості. Вона включає дві основні підгрупи – сировину мінерального походження (що добувається з надр) і штучну сировину (вироблене людиною). Сільськогосподарська сировина є результатом діяльності сільгоспвиробників і призначена для підприємств харчової й легкої промисловості.
Матеріали також є основою готової продукції та входять до її складу, однак, на відміну від сировини, вони проходять попередню обробку. Залежно від функції, виконуваної в процесі виробництва, матеріали поділяють на основні та допоміжні. Основні стають основою готової продукції, а допоміжні лише беруть участь у виробничому процесі надаючи або покращуючи споживчі характеристики готового продукту. Також матеріали й сировину поділяють на первинні і вторинні. Вторинна сировина включає відходи виробничого процесу, що підлягають повторному використанню [2].
Напівфабрикати та комплектуючі – предмети праці, що пройшли попередню обробку та виконують дві основні функції: допоміжна функція в процесі виробництва; перетворювальна (спрямована на перетворення використовуваних матеріалів). У технічних цілях їх використовують для ремонту та обслуговування устаткування.
За характером участі у виробничому процесі паливо є допоміжним матеріалом, проте у зв’язку з особливою значущістю і паливо та енергоресурси відносять до окремої групи. Паливо може використовуватися для виробничих потреб (при використанні в технологічному процесі) або ж для енергетичних потреб (при виробництві теплової енергії). Паливо включає газ, нафту, вугілля, бензин, дрова і т. п.
Окрім наведеної вище, для класифікації матеріальних ресурсів використовується ряд інших ознак. Узагальнивши та доповнивши існуючі підходи до класифікації матеріальних ресурсів, наведемо їх уточнений перелік [3,4]:
1. За цільовим призначенням:
— спеціалізовані (ресурси призначені лише для виготовлення певного виду продукції;
— загальні (такі, що можуть бути використані при виробництві усієї номенклатури готової продукції).
2. За етапом використання у виробничому циклі:
— готова продукція;
— незавершене виробництво;
— матеріальні запаси;
3. За особливістю походження
— первинні
— вторинні
4. За значущістю для виробничого процесу:
— незамінні (наявність цих ресурсів є необхідною, а їх заміна неможлива або призводить до суттєвого зниження якості готової продукції);
— замінні (ті, що можуть бути замінені аналогами без зміни якості продукції).
5. За характером споживання попиту в процесі виробництва:
— накопичувальні (запаси матеріальних ресурсів, що формуються для забезпечення ритмічного, а також за умови очікуваного підвищення цін на ресурси);
— поточні (ресурси, призначені для забезпечення поточних виробничих потреб).
6. За характером пропозиції (наявності):
— дефіцитні (при закупівлі (використанні) яких попит (потреба) перевищує пропозицію (наявний залишок);
— надлишкові (при закупівлі чи використанні ресурсів спостерігається надлишкова пропозиція (наявний залишок перевищує поточну потребу);
— стабільні (попит (потреба) відповідає пропозиції (залишку).
Класифікація за наведеними ознаками не є вичерпною, проте вона дозволяє поглибити уявлення про значення матеріальних ресурсів в процесі формування виробничого потенціалу підприємства.
Значення матеріальних ресурсів для підприємства
Виходячи із сутності і значення матеріальних ресурсів, повне і своєчасне забезпечення підприємства всіма їх видами (сировина, матеріали і т. п.) виступає обов’язковою передумовою організації виробництва. Ритмічна і безперебійна робота підприємства повинна забезпечуватись своєчасним надходженням необхідних ресурсів із відповідних джерел, як зовнішніх, так і внутрішніх). Зовнішні джерела включають ресурси, які постачаються контрагентами на підставі відповідних господарських договорів. До складу внутрішніх джерел включають скорочення виробничих відходів, використання вторинних ресурсів, виробництво матеріалів і комплектуючих власними силами, економне використання ресурсів у виробництві за рахунок впровадження інноваційних ресурсозберігаючих технологій. [5].
Поряд з тим, що матеріальні ресурси виступають основою готового продукту їх значимість для підприємства полягає ще й в тому, що раціональне і економне використання матеріальних ресурсів забезпечує підвищення ефективності виробництва. Це обумовлено тим, що основним критерієм ефективності є досягнення максимального прибутку на одиницю витрачених ресурсів (при забезпеченні високої якості продукту), а самими ймовірними джерелами зростання прибутків виступають збільшення обсягу продажів і скорочення витрат. У структурі виробничих витрат переважної більшості господарських суб’єктів найбільшу частку складають саме матеріальні витрати. Отже, економія ресурсів є ключовим джерелом скорочення витрат, і, відповідно, найбільш значущим джерелом збільшення рентабельності й зростання показників прибутковості виробничої діяльності.
Також ефективність використання матеріальних ресурсів безпосередньо пов’язана з конкурентоспроможністю продукції. По-перше, на конкурентоспроможність продукції впливає її якість і собівартість, сформована на основі витрат. По-друге, в сучасному світі постійно загострюються екологічні проблеми, що впливає на пріоритетність питань охорони природи та ощадливого ставлення до використання ресурсів. Тому часто на конкурентоспроможність продукту впливають такі фактори як енергомісткість продукції, забезпечення екологічної безпеки та інших показників ресурсної місткості виробництва.
Висновки
Таким чином, матеріальні ресурси виступають одним з найважливіших і невід’ємних елементів будь-якого виробничого процесу. Матеріальні ресурси – це економічні ресурси в матеріальній формі у вигляді предметів праці, що можуть бути використані для виготовлення продуктів, виконання певних робіт, або надання послуг. Вони мають багато різновидів та складну і різноманітну класифікацію, яка обумовлює різні погляди до розуміння самого терміну. До ключових ознак матеріальних ресурсів слід віднести те, що вони у повному обсязі переносять власну вартість на готову продукцію, а також те, що вони змінюють свою форму протягом одного виробничого циклу.
Раціональне та ефективне використання ресурсів у виробництві має прямий вплив на кінцевий економічний результат діяльності суб’єкта господарювання оскільки забезпечує скорочення собівартості виготовленої продукції. Зростання ефективності використання ресурсів також забезпечує збільшення обсягів виробництва продукції при незмінному рівні витрат.
Ефективне управління матеріальними ресурсами на підприємстві забезпечується за допомогою відповідної системи, сутність та функції описані ТУТ.
Список використаних джерел
[1] Говорушко Т. А., Климаш Н. І. Управління ефективністю діяльності підприємств на основі вартісно-орієнтованого підходу: монографія. Київ : Логос, 2015. 204 с. [2] Капінос Г.І., Бабій І. В. Операційний менеджмент. Київ : «Центр учбової літератури», 2013. 352 с. [3] Турило А. М. Управління витратами підприємства. Київ : ЦНЛ, 2014. 120с. [4] Хобта В. М. Розвиток системи управління матеріальними ресурсами підприємства: монографія. Донецьк: «Друкінфо», 2012. 143 с. [5] Грибик І. І. Економіка та управління підприємством: теорія і практика : навч. посіб. Київ : Ліра-К, 2014. 428 с.